«Портос», 27 років, командир підрозділу Міжнародного легіону Головного управління розвідки Міністерства оборони України, випускник Військового інституту КНУ, Герой України (посмертно).
Героїчно загинув 7 листопада 2022 року під час оборони Бахмуту, захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України.
Георгій народився 27 жовтня 1995 року у місті Чернігів. З дитинства вирізнявся кмітливістю, креативністю, з вельми патріотичними переконаннями. У 2010 році він став учнем Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, де регулярно брав участь у низці інтелектуальних змагань (турніри юних раціоналізаторів) та починав писати наукові роботи для Малої академії наук. Також Георгій мав хист до іноземних мов, зокрема говорив італійською.
У 2012 році, закінчивши Чернігівський ліцей, вступив до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальність «Міжнародна інформація».
Упродовж навчання у Військовому інституті Георгій був постійним учасником навчальних конференцій та позанавчальних заходів, зокрема й спільно зі студентами ННІ міжнародних відносин. Така його залученість свідчила про живий інтерес до міжнародних процесів, глибоке розуміння ролі інформації в сучасних конфліктах і прагнення застосувати свої знання для служіння Україні.
Олена Добржанська, доцентка ННІ міжнародних відносин, добре пам’ятає групу Геогрія, сильну та згуртовану. «На той час вони вивчали цивільні дисципліни спільно зі студентами, товаришували, активно долучалися до заходів. Георгій був лідером. Часто згадую його креативні виступи на Школах НАТО та інших заходах. Він був максималістом. Розумний, щирий, сміливий – ніколи не ховався за чужими спинами. Ми залишилися друзями й після завершення їхнього навчання».
В 2014 році, під час Революції Гідності, Георгій брав активну участь на боці Самооборони Майдану, рішуче чинив опір підрозділам «Беркуту», які намагались розігнати патріотично налаштованих протестувальників.
Під час свого курсантства хлопець неодноразово залучався в якості перекладача для канадських та американських інструкторів під час навчань різних підрозділів ЗС України на базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки (с. Яворів, Львівська область).
У 2017 році, закінчивши Військовий інститут КНУ імені Тараса Шевченка, Георгій Лисенко розпочав свою офіцерську службу в лавах Головного управління розвідки МО України.
Упродовж 2019 – 2022 років Георгій брав безпосередню участь в операції Об’єднаних Сил на посаді офіцера інформаційно-аналітичної групи. Готував інформаційні документи та довідкові матеріали, що використовувалися командуванням для ухвалення рішень щодо практичного застосування сил і засобів.
На початку широкомасштабної війни росії проти України як офіцер ГУР Георгій брав безпосередню участь в обороні Києва від російських окупаційних військ. У травні 2022 року Георгій був відряджений до Міжнародного легіону Головного управління розвідки Міністерства оборони України. З перших днів проходження служби у підрозділі був залучений до планування бойового застосування більшості зведених груп. Виконував бойові завдання (ведення розвідки, штурмові дії, евакуація цивільного населення) як командир зведеної групи на Запорізькому та Луганському напрямках.
У липні 2022 року під час штурму двічі отримав вогнепальне поранення.
Георгій мав загострене відчуття відповідальності й високу моральну позицію, що викликало довіру й упевненість оточення. «Якось ми разом ішли на штурм і він підірвався на гранаті. Його поранило в ногу, сідницю та бік. Тоді він наклав собі власноруч турнікет та продовжив вести вогонь і, що найголовніше, продовжив командувати боєм. Георгій викликав „евак” лише тоді, коли йому прилетіло вже вдруге – в руку. Просто уявіть собі, людина поранена, веде вогонь і при цьому продовжує командувати. Він був справжнім офіцером, який вмів командувати та вести за собою людей», – побратим хлопця.
У жовтні 2022 року під час штурму позицій противника особисто знищив одну одиницю ворожої техніки та близько відділення ворожої живої сили.
Під час виконання завдань у Бахмуті особисто проводив евакуацію цивільного населення з-під артилерійських обстрілів, надаючи при цьому постраждалим першу медичну допомогу. У подальшому виконував бойові завдання на лінії зіткнення поблизу Торецька.
В Галереї Героїв Головного управління розвідки МО України зазначено: «7 листопада 2022 року групі під командуванням майора Георгія Лисенка було поставлено завдання деблокувати і забезпечити відхід підрозділу Національної гвардії України, який потрапив в оточення. У ході просування група потрапила під вогонь ворожих танків. Для порятунку життя побратимів та забезпечення відходу групи Георгій викликав вогонь на себе».
Внаслідок розриву снаряда, отримав осколкове поранення, яке виявилося несумісним з життям.
«Я ніколи не зустрічала людей такої сильної волі та честі, як він – це неймовірний чоловік. Одного разу, коли ми говорили про наше майбутнє, він сказав мені одну фразу: „Таню, я не можу тобі обіцяти, що я повернуся з фронту. Якщо я буду думати, як вижити, а не як перемогти, то я буду поганим військовим”», – дівчина Героя.
Георгій Лисенко був тією людиною, поруч із якою ніхто ніколи не відчував страху, разом з ним усі були готові йти на найнебезпечніші та найризикованіші завдання. Саме так про офіцера розповідають його побратими, для яких загибель Георгія стала непоправною втратою.
Указом Президента України від 12.04.2023 №209/2023 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові майору Лисенку Георгію Сергійовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Дуже символічним є сам момент вручення високої відзнаки: 24 серпня 2023 року, у День Незалежності країни, за яку Георгій віддав життя, Президент передав Зірку Героя його матері. Незалежність України має високу ціну, виміряну людськими долями, мужністю та самопожертвою наших Героїв. Пам’ятаймо. Будьмо гідними.
Information and Computer Centre of University
© 1995-2026